Казкотерапія. Правило перше: не нашкодь


«Гурток арт-терапії», «Центр арт-терапії» «Вилікую вашу дитину від страхів вдома», «Ці казки допоможуть позбутись усіх страхів» - часто бачите ці меседжі на сайтах, у приватних оголошеннях, в соціальних мережах, чуєте від знайомих? Як відрізнити справжню терапевтичну казку від профанації і не «залікувати» дитину неякісним текстом? Як навчитися працювати з текстом спеціальної казки та цілющими історіями? Що таке справжня казкотерапія в домашніх умовах? Про все це і багато іншого читайте в нашій рубриці...

Скільки разів ви чули терміни «арт-терапія», «казкотерапія», «театротерапія» «сміхотерапія», «іпотерапія» та ще 50 різних «терапій», у дуже незвичному контексті або не в той час та не у тому місці? Звісно, терапії усілякого штибу сьогодні модні. Це тенденційно, але часто це лише назва, підміна понять, чи намагання бути в тренді. Можна багато говорити про відсутню школу психотерапії в Україні, а, відповідно, і фахівців галузі, але це окрема тема і зараз хочеться зупинитись на іншому. Важливим фактором є відсутність програм навчання для фахівців, які стануть арт-терапевтами, адже за європейськими стандартами освіти вони мають мати щонайменше 1,5 дипломи (1 – психотерапевта, психолога, психіатра + курс мистецтвознавства або, щонайменше, закінчену художню, театральну чи іншу школу). Бо у школах чи навіть реабілітаційних центрах часто відбувається процес «сіли з дітками помалювали» і ось вам «арт-терапія», зробили кілька мізансцен з дітьми з особливими потребами – прошу, маєте цілу програму театротерапії для центру і тощо-тощо-тощо. Але не всі вище описані процеси варто називати терапією, тобто лікуванням, а, значить, вирішенням певної проблеми, розладу чи навіть хвороби.

Та ж ситуація і з казкотерапією. Існують такі нюанси профанаційного характеру:

- є тенденція будь-яке прочитання казки дітям з особливими потребами називати казкотерапією;

- за останні кілька років на українському книговидавничому ринку з’явилися книжки (знову ж таки навздогін модному терміну), які позиціонуються як терапевтичні історії, або ж терапевтичні казки;

- на ринку розважальних та (ще гірше!) психотерапевтичних послуг починають активізовуватись псевдоказкотерапевти та «педагоги», інструментом яких є казка. Вони пропонують свої послуги у спеціальних центрах, школах чи навіть у себе вдома.

Звісно, є і справжні фахівці та люди, які здобували відповідну освіту закордоном (у нас арт-терапевтичних шкіл теж нема), або ж є чудові перекладені з польської терапевтичні казки.

Але маємо для вас кілька порад, які допоможуть уникнути не надто якісної, або шарлатанської продукції в контексті терапевтичної казки. З їхньою допомогою ви убезпечите дитину від травмування псевдотерапевтами, зможете самі знайти той ключик, який потрібен батькам, аби допомогти перетворити читання на гру, а казку - на цілющу основу для виховання та спілкування з власною дитиною, зможете зробити процес знайомства дитини з казкою - цікавішим та ефективнішим.

Привила дуже прості:

- терапією можна назвати процес використання казки терапевтом (цей процес тривалий, він має дуже конкретні терапевтичні цілі, наприклад, допомогти дитині позбутись страху смерті, самотності чи темряви);

- якщо вже ви натрапили на книжку з написом «терапевтичні казки», то перевірте видавництво, чи є рецензент книги (добре, якщо це - знаний педіатр, психотерапевт або психіатр), чи є гриф «рекомендовано…» (хоча це в сучасних умовах не показник);

- найкращий та найдієвіший рецепт використання будь-якої якісної казки (якість: зміст, форма, ілюстрації) – читати і перечитувати її, вибираючи улюблені уривки дитини. Усі інтерпретацій та ваші власні варіанти цієї казки повинні мати позитивне закінчення. Вигадуйте додаткових героїв, які допомогли б дитині вирішити якесь важливе питання чи проблеми і були б схожі на неї (нього). І, найголовніше, – говоріть з дитиною про казку, про улюблених героїв, про страхи, давайте відповіді на абсолютно усі запитання, які задає вам дитина;

- терапевтичний ефект від прочитання чи обговорення казки – це ваш персональний внесок у заспокоєння дитини, створення відповідного настрою та налагодження зв’язку з нею.

За матеріалами сайту "Видавництво Старого Лева"

0 коментарі:

Дописати коментар

Автор блогу


ФЛЕШАР ОЛЕКСАНДРА БОГДАНІВНА
вчитель української мови та літератури Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука»

Мої профілі:



Педагогічне кредо: "Слово, що йде від серця, проникає в серце"

Якщо любити, то ... всім серцем
Якщо йти, то ... красиво
Якщо плакати, то ... від щастя.
Якщо жити, то ... яскраво.
Якщо відчувати, то ... щиро.
Якщо погляд, то ... улюблених дитячих оченят.
Якщо вірити, то … в БОГА.


Твіти

Слідкуйте за оновленням

Мітки блогу

"Мені однаково..." ( 1 ) «Джури-характерники» ( 1 ) «Домовичок з палітрою» ( 1 ) Богдан Ступка ( 2 ) буккросинг ( 1 ) буктрейлер ( 1 ) Валерій Войтович ( 1 ) Василь Симоненко ( 1 ) дитячий український гімн ( 1 ) доля ( 1 ) доторкнися до слова ( 3 ) Єрко Владислав ( 1 ) життєпис письменника ( 1 ) Іван Франко ( 1 ) інтегрована майстерня музики і слова ( 1 ) квест ( 1 ) кіномайстерня ( 1 ) книга року ( 1 ) комплексно-хвильовий урок ( 1 ) Ліна Костенко ( 2 ) майстерня творчого письма ( 1 ) методика літератури ( 1 ) Місто як усмішка долі ( 1 ) муза ( 1 ) мультимедійні презентації ( 1 ) Ольга Богомолець ( 1 ) Паленко Максим ( 1 ) Роман Сасанчин ( 1 ) Рутківський Володимир ( 1 ) скрапбук ( 1 ) Скрябін ( 1 ) слава ( 1 ) Тарас Шевченко ( 2 ) творча майстерня ( 7 ) технологія творчої майстерні ( 7 ) Тіна Кароль ( 1 ) урок-творча майстерня міста ( 1 ) формування читацької компетентності ( 7 ) Штанко Катерина ( 1 ) Global Teacher Prize ( 1 ) Nancie Atwell ( 1 )