...Це місто як усмішка долі...
Урок-творча майстерня міста – можливість по-новому відкрити для себе рідне місто, «змінивши» звичний маршрут, що його ми проходимо щодня, і спробувати себе у ролі спостережливого подорожнього, який виокремлює неповторно-мінливий настрій міста, його емоції, обличчя, події... і неодмінно знаходить те, чого раніше не помічав...
Завдання для роботи у групах
Охарактеризуйте настрій міста, зіставивши тексти
Слави Світової. Проаналізуйте відокремлені члени речення, яку інформацію вони
несуть, чим виражені.
Завдання для групи №1
Місто, у кольорах потемнілого неба, можна відчути на дотик, босими ногами хлюпаючи по калабанях, торкаючись змоклого асфальту чи старої бруківки, збираючи усмішки перехожих… Коли згори цідить дощ, можна розділити з містом його сум, підставивши обличчя дрібненьким сльозам…
Місто, у кольорах потемнілого неба, можна відчути на дотик, втомленими ногами входячи у його вечір, проводжаючи очима відблиски дня. Піймати у долоню світло ліхтарів і стати частиною вулиці, декорованої їхнім мерехтінням. А ще можна піймати настрій міста, натикаючись у вузеньких вуличках на його містечкові розмови, вдихаючи на повні груди насичений після дощу запах цвіту каштанів.
Місто, у кольорах потемнілого неба, можна відчути на дотик, залишившись з ним наодинці, захопленими очима вдивляючись у його старі мури, потрісканий тин, дивовижне сплетіння стилів.
Завдання для групи №2
Чорно-білою зеброю пішохідного переходу йдуть двоє стареньких, пліч-о-пліч. Неспішно. Він, опираючись на милицю, а вона, як завжди, зворушливо тримаючи його під руку. Смуга чорна, смуга біла. Як і їхнє життя. Як і чорно-білі світлини у старому альбомі, злинялі й пожовклі від часу, які так люблять гортати обоє стареньких.
Тихими, затишними вечорами вдивляються у фотографії, зігріваючи себе теплом чорно-білих спогадів, розглядаючи ніби зблизька своє життя. Смуга чорна, смуга біла… А вони йдуть собі поволі вперед, пригорнувшись одне до одного, пліч-о-пліч, двоє стареньких він і вона. Щасливі обоє.